Екзамени супроводжують людину протягом всього життя і майже завжди вони є досить стресогенним фактором. При вивченні шкільної тривожності виявляється, що найбільшу напругу, хвилювання у школярів викликають ситуації перевірки знань. За кількісним проявом ці показники вищі у школах різних типів, але серед інших шкільних ситуацій, ситуації перевірки знань виявляються провідними у виникненні хвилювання, тривоги, страху.
Учні частіше за все бояться опитування чи екзамену, результати яких залежать від багатьох обставин. Школяр знає, що повністю уникнути вірогідності невдачі неможливо і ця вірогідність займає багато місця в його уяві, негативно впливає на здоров’я, сприяє формуванню патогенного мислення (мислення, яке сприяє захворюванням). Для виникнення хвилювання достатньо лише самого передчуття негативних наслідків, стан хвилювання може підтримуватися навіть уявленням про можливу невдачу.
Передекзаменаційне хвилювання є особливим психічним станом людини. Деякі психічні стани позитивно впливають на дії, наприклад, стан натхнення, зосередженості, вольової активності. Але часто зустрічаються стани, які негативно впливають на самопочуття і діяльність, це утома, нудьга, стан розсіяної уваги тощо. Психічні стани не тільки впливають на діяльність та поведінку, але й є значною складовою причиною психічного регулювання поведінки. До основних станів, які впливають на результати екзамену належать: стан готовності до діяльності, стани, пов’язані з успіхом та невдачею, і здебільшого передекзаменаційні та екзаменаційні стани. Саме вони відіграють роль суб’єктивного емоційного чинника у досягненні певного результату. Педагог повинен приділяти належну увагу цим станам і спрямувати в потрібному напрямку їхній розвиток в учнів. Це можливо не лише з погляду можливості позитивного впливу на діяльність та навчання учня, а й з погляду взаємозв’язку між психічними станами та розвитком особистості, оскільки завдяки психічним станам формуються ставлення, які є важливими складовими особистості. Спрямування психічних станів у потрібному напрямі – не лише важливий аспект особистісно-орієнтованого навчання, а й важливий засіб підвищення ефективності навчально-виховного процесу.
На психічні стани можуть впливати обставини, сама діяльність чи її перебіг і наслідки, рівень мотивації тощо. Одним з основних джерел психічних станів є успіх та невдача. Успіх приносить радість, задоволення і здебільшого позитивно впливає на учня. Невдача ж спричиняє фрустрацію і викликає незадоволення. Але інколи невдача може мобілізувати енергію для подолання перешкод. Проте частіше невдача гальмує діяльність або викликає бажання складати вину за поразку на інших. Систематичні невдачі, як правило, деморалізують.
Дослідження показують, що головною причиною передекзаменаційних станів є побоювання учнів з приводу того , як буде сприйнято нижчу оцінку вдома, страх перед покаранням і перед осоромленням. Це погіршує стан працездатності учнів на екзамені, гальмує психічні функції і таким чином призводить до погіршення відповіді, а подальше покарання спричиняє нове погіршення передекзаменаційного стану. Отже, виникає замкнуте коло.
Передекзаменаційний психічний стан впливає на когнітивні психічні функції: сприймання, увагу, пам’ять, мислення тощо. Причому найбільш вразливі для хвилювання саме вищі психічні процеси – процеси мислення і логічної пам’яті
Фізіологічні причини погіршення відповідей під впливом хвилювання: надмірне збудження, спричинене хвилюванням, перериває нормальний перебіг гальмівних процесів і доходить до розгальмування підкоркових частин мозку та виявів неконтрольованої емоційності. Водночас, внаслідок індукції загальмовується кора головного мозку і діяльність стає невпорядкованою, навіть хаотичною.
Страх перед екзаменами є частиною сильного хвилювання, яке серйозно впливає на соматичне здоров’я учня, оскільки деякі органи і системи органів працюють з перевантаженням. Це сприяє тому, що деякі педагоги та лікарі займають відверто негативну позицію щодо екзаменів. Але екзамени відіграють і позитивну роль: учень узагальнює і систематизує матеріал з предмету, розвиває такі позитивні особистісні якості як наполегливість, прагнення досягти мети, відповідальність тощо. Тому мова йде не про те, щоб відмовитися від іспитів, а лише про те, щоб страх і хвилювання не підвищувалися в умовах напруженої атмосфери під час екзаменів.
Хвилювання має і позитивні впливи на діяльність. Воно впливає на мотивацію готовності до діяльності і на рівень домагань. Багато школярів ефективніше навчаються, коли наближається пора іспитів, коли вже сформований цільовий настрій, є необхідне емоційне напруження, завдяки якому підвищується здатність до навчання. Але надмірний ступінь хвилювання може настільки збільшити напруження та збудженість, що його загальний емоційний заряд знизить ефективність пізнавальних процесів і порушить належне психічне регулювання поведінки, що негативно позначається на результатах діяльності.
Хвилювання є також певним видом фрустрації. Фрустрація мотиву навчання мобілізує енергію доти, поки її величина і частота не перевищують певної міри, після чого вона вже впливає демобілізаційно.
Однією з причин страху перед випробуваннями може бути мотив престижу, який іноді виявляється у формі суперництва за високі оцінки. Цей мотив може викликати надлишкову мотивацію і тим самим сприяти виникнення ступору.
Аналіз наукової літератури з зазначеного питання дозволяє визначити такі причини хвилювання перед іспитами:
- підвищена активність ЦНС, яка, на думку Айзенка, пов’язана зі схильністю до інтроверсії;
- тривожність, як особистісна риса;
- нестача інформації, потрібної для організації діяльності;
- конфлікти та психотравматичні переживання (загрози, залякування з боку батьків та педагогів);
- низька самооцінка;
- неадекватний рівень домагань;
- дидактогенні обставини (негативні очікування з боку педагогів, їх надмірна офіційність, байдужість, відсутність реагування під час відповіді, знервованість екзаменатора, іронізування).
Яким чином шкільний психолог може допомогти учням під час підготовки до іспитів? Він може сприяти створенню позитивного настрою школярів на іспити, зниженню екзаменаційного страху, тривоги; навчити учнів прийомам емоційної саморегуляції. Доцільно обговорити, або навіть обіграти з учнями такі питання:
- Що робити, якщо ти допустив помилку при заповненні тесту і не помітив її?
- Що робити, коли оголошена оцінка тебе не влаштовує?
- Як відповідати на додаткові питання?
- Як вибудувати логіку відповіді на питання білета?
- Як поводитися у випадку, коли не знаєш відповіді на питання білета або на додаткове питання?
Можливо розробити психологічні рекомендації не тільки для учнів, але й для їх батьків і вчителів, що допоможе знизити «стресовість» ситуації іспитів.
Наведений нижче практичний матеріал може бути корисним для організації такої роботи.

Прийоми, що мобілізують інтелектуальні можливості учнів під час підготовки і здачі іспитів
Під час стресу відбувається сильне обезвожування організму. Це пов’язано з тим, що нервові процеси відбуваються на основі електрохімічних реакцій, а для них необхідна достатня кількість рідини.Її нестача різко знижує швидкість нервових процесів. Тому перед іспитом або під час нього доцільно випити декілька ковтків води. З антистресовою метою воду п’ють за 20 хвилин до або через 30 хвилин після їжі.
Для цього краще підходить мінеральна вода. Саме вона містить іони калію або натрію, що беруть участь у електрохімічних реакціях. Можна пити просто чисту воду або зелений чай. Всі інші напої некорисні або шкідливі. Солодка газована вода містить речовини, що підсилюють обезвожування. Для того, щоб розщепити соки теж потрібна вода. Міцний чай і кава лише створюють ілюзію працездатності.
Інша проблема, з якою стикаються учні у стресовій ситуації – це порушення гармонійної роботи лівої і правої півкулі. Коли домінує одна з них – права (образна) або ліва (логічна), то значно знижується здатність оптимально вирішувати задачі, що стоять перед людиною. Але можливо відновити гармонію, при наймні наблизитися до неї. Відомо, що ліва півкуля керує правою половиною тіла, а ліва – правою. Цей зв’язок діє в обох напрямках, тому координація обох частин тіла призводить до координації півкуль мозку.
Фізична вправа, що впливає на гармонізацію лівої і правої півкулі, називається «перехресний крок» і проводиться наступним чином.
Імітуємо крокування на місці, піднімаючи коліно трохи вище, ніж звичайно. Можливо робити це сидячи, піднімаючи ногу на носок, назустріч руці. Кожного разу, коли коліно знаходиться якнайвище, кладемо на нього протилежну руку. Одним словом, стикаються почергово то ліве коліно з правою рукою, то праве коліно з лівою рукою. Для ефективності у момент змаху можна підніматися на опорній нозі навшпиньки.
Обов’язкова умова виконання цієї вправи – рухатися у зручному темпі і з задоволенням.
Якщо нема можливості виконати «перехресний крок», а ситуація вимагає негайного зосередження, можна застосувати такий прийом: на чистому аркуші намалюйте косий хрест, схожий на літеру «Х» і декілька хвилин дивіться на нього. Ефект буде слабшим, ніж від фізичних вправ, однак допоможе узгодити роботу правої і лівої півкулі.
Під час іспитів доцільно помістити зображення косого хреста на стіні класної кімнати. Колір не має значення. Головне, щоб зображення було контрастним.
Наступна вправа дозволить зменшити нестачу кисню, що підсилює негативний вплив стресу. Для боротьби з кисневим голодуванням існує прийом під назвою «енергетичне позіхання». Кількість позіхань визначається інтенсивностю розумової діяльності, якою ви займаєтесь. Під час позіхання треба обома руками масажувати круговими рухами сухожилля (біля вух), які з’єднують нижню і верхню щелепи. Для того, щоб запобігти кисневому голодуванню, достатньо 3-5 позіхань.

Прийоми подолання екзаменаційної тривожності
1. Пристосування до оточуючого середовища. Досвід проведення зовнішнього незалежного оцінювання свідчить, що у цій ситуації джерелом стресу для учнів є незнайоме місце і незнайомі вчителі-спостерігачі. Для послаблення впливу цього стресогенного фактору доцільно учням попередньо побувати на місці майбутніх іспитів, оглянути його, відмітити переваги і недоліки.
2. Перейменування. Відомо, що часто особливу тривогу викликає не сама подія, а думки, які з нею пов’язані. Можливо спробувати врегулювати хід своїх думок відносно іспитів, надаючи їм позитивності і конструктивності. Корисно надати позитивне або нейтральне визначення екзамену від чого сприйняття цієї події стане більш спокійним. Не «важке випробування», не «крах», не «стрес», а просто «тестування» або «черговий іспит».
3. Розмова з самим собою. Часто учнів лякає невизначеність майбутньої події, неможливість проконтролювати її перебіг. Для того, щоб знизити тривожність учнів щодо непередбачуваних моментів під час іспитів, можна порекомендувати їм поговорити з самим собою (можна з батьками або товаришами) про можливі стресові ситуації і заздалегідь продумати свої дії. Треба запитати себе, яка реальна небезпека у цій події, який вигляд має найгірший результат і що у цім випадку треба буде зробити.
4. Систематична десенситизація. Цей метод розроблено Йозефом Вульте і полягає ось у чому: уявляючи і переживаючи ситуацію , що викликає тривожність, людина має виробити реакцію, несумісну з почуттям тривоги (наприклад, розслабитися), щоб застосувати цю техніку відповідно до майбутнього екзамену, учневі слід скласти «ланцюжок» ситуацій, які викликають страх. Цей «ланцюжок» являє собою послідовність кроків (дій), які призводять до тривожної події. Наприклад:
- Встати зранку і вислухати вказівки рідних.
- Зустріч біля школи і розмови з друзями про екзамен.
- Поїздка на місце проведення екзамену.
- Розсаджування по місцях.
- Отримання тестових бланків.
- Заповнення бланків – титульних листків.
- Вирішення завдань…
Після перерахування всіх тривожних ситуацій учневі треба уявити себе в кожній з них на 5 секунд, а потім розслабитися. Важливо переходити від однієї ситуації до іншої за складеним ланцюжком. Після цього можна подовжити час уявлення і розслаблення до 30 секунд. Якщо виникають утруднення з уявленням, можна ще більше деталізувати кроки.

Можливі труднощі у зовнішньому незалежному оцінюванні
і стратегії підтримки старшокласників
Зовнішнє незалежне оцінювання – це нова реальність у нашому освітньому просторі, а проблеми підготовки до нього – це поле діяльності не тільки для педагогів, але й для психологів. Проблеми, з якими стикаються учні у процесі підготовки до тестування можна умовно поділити на три групи когнітивні, особистісні, процесуальні.
1. Когнітивні проблеми – це труднощі, пов’язані з переробкою інформації у ході тестування, зі специфікою роботи з тестовими завданнями. Причому, якщо для педагога важливим є обсяг знань учня, то з психологічного погляду більш важливе вміння цими знаннями користуватися.
Значним утрудненням може стати сама робота з тестовими завданнями. Тестування передбачає формування особливих навичок: виділяти суттєві сторони у кожному питанні і відділяти їх від другорядних; оперувати фактами і положеннями, вирваними з загального контексту. Традиційне навчання, як правило, більш контекстне, більше акцентує вміння вибудовувати взаємозв’язки в рамках окремої теми.
Стратегії підтримки.
Необхідно зрозуміти, які психологічні функції забезпечують успішність у виконанні завдань тестування. Найчастіше це переважно хороша переключаємість і оперативна пам’ять. На відміну від традиційного іспиту, тести, не маючи логічного зв’язку між завданнями, потребують уміння оперувати більшим обсягом даних і швидко переключатися з однієї теми на іншу. Для подолання когнітивних утруднень доцільно використовувати завдання двох типів:
- психогімнастичні вправи, що розвивають переключаємість взагалі ( таблиці Шульте і т.п.);
- ігри і завдання, що засновані на матеріалі шкільних предметів, причому не стільки акцентуються фактичні знання, скільки розвиваються навички оперування поняттями і переключення. Прикладом такої вправи може бути модифікація відомої гри «Асоціація», де у якості понять , що асоціюються, використовуються терміни зі шкільних курсів біології, фізики, математики тощо. Учням називається будь-яке поняття з… (називається предмет). Завдання гравця назвати асоціацію з цим поняттям, після чого гравець стає ведучим. Гру можна ускладнити, використовуючи штрафні бали за асоціації, що не пов’язані з предметом і застосовуючи бонуси за тематичні асоціації.
2. Особистісні проблеми зумовлені особливостями сприйняття учнем ситуації екзамену, його суб’єктивними реакціями і станами.
Перш за все це відсутність повної і чіткої інформації щодо процедури тестування. При традиційній формі іспиту він може розраховувати на підтримку з боку батьків, старших товаришів, вчителів. Всі вони стикалися з процедурою іспитів на різних етапах свого життя і можуть поділитися досвідом. Тестування ж – це щось нове не тільки в досвіді учня, але й у досвіді оточуючих його людей. Вони не можуть підтримати його, тому що в них це було не так. Відомо, що дефіцит інформації підвищує тривогу. Це сприяє тому, що в учня з’являється ірраціональна впевненість з приводу тестування про те, що це дуже складно.
Традиційна система іспитів у школі пом’якшується тим, що дітей оточують знайомі люди. Незалежно від того, як учителі ставляться до дитини, їх поведінка прогнозована, що сприяє зниженню тривоги, яку відчуває дитина. Фактично на традиційному іспиті учень , з одного боку, знаходиться в ситуації більшої психологічної захищеності, з іншого – ця захищеність може обертатися необ’єктивністю педагога. Але навіть така необ’єктивність може підтримувати учня, оскільки дозволяє йому «зберегти
обличчя»: занижена оцінка вчителя допомагає підтримувати власну самооцінку.
Під час тестування випускники позбавлені такої підтримки. Там все чуже: дорослі, діти, приміщення. Приймають і оцінюють завдання незнайомі люди, що призводить до підвищеної тривоги і недостатній сконцентрованості на завданні.
Стратегії підтримки.
Важливо надати достатньо інформації про те, що таке тестування, приділивши особливу увагу його позитивним сторонам. При високому рівні тривоги, пов’язаної з особливою значимістю екзамену, можна провести роботу, направлену на суб’єктивне зниження значимості екзамену. Допомагаючи випускнику усвідомити, що тестування не має фатального значення, ми тим самим сприяємо більшій його впевненості.
Що найстрашніше може статися, якщо оцінка тестування буде низькою? Які переваги дасть високий бал тестування? Обговорення таких питань з випускниками допоможе їм скласти більш реалістичний образ цієї події.
Дуже корисними будуть і з’ясування тих переконань, які є у дітей з приводу тестування. Це може бути «мозковий штурм» або дискусія, де діти зможуть поділитися своїми страхами і побоюваннями. Психолог у цьому випадку виступає у ролі експерта, допомагає оцінити обґрунтованість і правдивість тих фантазій, якими випускники діляться один з одним.
Необхідно також залучити до цієї роботи батьків і педагогів, оскільки вони усвідомлено чи не усвідомлено можуть підтримувати тривоги випускників.
3. Процесуальні труднощі пов’язані з самою процедурою тестування. Ця процедура має здебільшого інноваційний, незвичний для дітей характер, що може бути причиною значних утруднень на екзамені. Можна виділити декілька груп цих утруднень.
- Труднощі, пов’язані зі специфікою формулювання відповідей.
Процедура тестування передбачає особливу форму заповнення бланків, що є незвичною для учнів. Частіше діти фіксують відповіді на тому ж аркуші, де місяця питання, за необхідністю користуючись чернеткою. Завдання і відповідь у такій ситуації являють собою цілісне утворення, що дозволяє також при перевірці виявити можливі помилки. Процедура тестування розводить питання і відповідь, що створює для дітей додаткові труднощі. У них можливе виникнення страху помилки при заповненні бланку. Можливі також труднощі із кодуванням-розкодуванням інформації (співставленням змісту і відповідного йому номеру).
- Труднощ,і пов’язані з роллю дорослого.
Звичайно на іспиті педагог, особливо той, що працює у даному класі, поєднує функції підтримки і оцінки. У ситуації тестування присутні педагоги – це тільки спостерігачі, що також може підвищити тривогу у випускників.
- Труднощі, пов’язані з критеріями оцінювання.
Контраст зі звичайним екзаменом дійсно великий. Під час тестування відсутній особистий контакт з екзаменатором, особливі вимоги до формулювання відповідей тощо.
- Особлива стратегія діяльності.
Під час тестування учневі необхідно визначити для себе, які завдання і в якому порядку він буде виконувати. При традиційній формі іспиту способи підготовки і організації діяльності більш-менш однакові. Але при тестуванні визначення стратегії діяльності стає ключовим моментом і багато в чому визначає підсумкову оцінку. Дотримання рекомендованої, а не індивідуальної, ефективної для себе стратегії роботи може призвести до того, що учень робить не те, що йому зручно, і це призводить до зниження результату. На вибір стратегії впливає багато факторів. Наприклад він може залежати від рівня домагань. Невміння адекватно оцінити свої можливості (завищений або занижений рівень домагань), відсутність інформації про те, як буде оцінюватися робота, може призвести до вибору неефективної стратегії.
Стратегії підтримки.
Подолання процесуальних утруднень має орієнтуватися на оволодіння специфічними процедурами тестування. Доцільно не просто розповідати учням про процедуру тестування, але й програвати її, при чому у гумористичній формі. Комічне подання ситуації, що лякає, сприяє зниженню у дітей напруги і тривоги. Таке програвання може включати спільне з дітьми складання комічних питань і підготовку гумористичних завдань. Важливо також допомогти дитині визначитися з індивідуальною стратегією діяльності.

Пам’ятка для учнів,
які складають іспити у формі тестування

Екзаменаційні матеріали складаються з трьох частин, у яких згруповані завдання різного рівня складності. Завжди є завдання, які ти в змозі виконати. Завдання розроблено згідно з програмою загальноосвітньої школи. Завдання частини С відповідають більш високому рівню, але співвідносяться зі шкільною програмою – вони доступні для тебе!
Отже, позаду період підготовки. Не пожалій дві-три хвилини на те, щоб привести себе до стану рівноваги. Згадай про ритмічне дихання.
Будь уважним! На початку тестування тобі нададуть необхідну інформацію (як заповнити бланк, якими літерами писати, як кодувати номер школи тощо). Від того, наскільки уважно ти запам’ятаєш ці правила, залежатиме правильність твоїх відповідей.
Дотримуйся правил поведінки на іспиті! Не викрикуй з місця. Якщо хочеш запитати – піднеси руку. Твої питання не мають стосуватися змісту завдань, тобі нададуть відповідь тільки на запитання щодо правил заповнення реєстраційного бланку, або у разі виникнення труднощів з тестопакетом (друкарські помилки, непродруковані букви, відсутність тексту у бланках тощо).
Зосередься! Після заповнення бланку реєстрації, коли ти з’ясував всі незрозумілі для себе моменти, намагайся зосередитися і забути про оточуючих. Для тебе мають існувати тільки текст завдань і годинник, що регламентує час виконання тесту. Поспішай неквапливо!
Не бійся! Жорсткі рамки часу не мають впливати на якість твоїх відповідей. Перед тим, як вписати відповідь, перечитай питання і переконайся, що ти правильно зрозумів, чого від тебе вимагають.
Розпочни з легкого! Почни відповідати на ті питання, які у тебе не викликають сумнівів, не зупиняйся на тих, які потребують довгих роздумів. Це дасть змогу заспокоїтися. Голова почне працювати більш ясно і чітко, і ти швидко увійдеш у робочій ритм. Так ти звільнишся від тривоги, і вся твоя енергія потім буде направлена на більш складні питання.
Пропускай! Треба навчитися пропускати важкі або незрозумілі завдання. Пам’ятай: у тексті завжди знайдуться такі питання, з якими ти обов’язково упораєшся. Недоцільно недобрати балів тільки тому, що ти не дійшов до «своїх » запитань, а застряг на тих, що викликали утруднення.
Читай завдання до кінця! Поспіх не має призводити до того, що ти намагаєшся зрозуміти завдання «за першими словами» і добудовуєш кінець у власній уяві. Це вірний спосіб зробити «дурні» помилки у самих легких питаннях.
Думай тільки про дане завдання! Коли ти розпочав нове завдання, забудь все, що було у попередньому. Як правило, завдання у тестах не пов’язані між собою, тому знання, які ти застосував в одному (вже вирішеному завданні), найчастіше, не допомагають, а тільки заважають сконцентруватися і правильно вирішити нове завдання. Ця порада дасть тобі і інший безцінний психологічний ефект: забудь про невдачі у попередньому завданні (якщо воно було занадто складним). Думай тільки про те, що кожне нове завдання – це шанс набрати бали.
Виключай! Багато завдань можливо швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильний варіант відповіді, а послідовно виключати ті, що явно не підходять. Метод виключення дозволяє сконцентрувати увагу на одному-двох варіантах, а не на всіх п’яти-семи (що значно важче).
Заплануй два кола! Розрахуй час так, щоб за дві третини всього відведеного часу пройтися по всіх легких, доступних для тебе завданнях (перше коло), тоді ти встигнеш набрати максимум балів на тих завданнях, у відповідях на які ти впевнений, а потім спокійно повернутися і подумати над важкими, які тобі спочатку довелося пропустити (друге коло).
Вгадуй! Якщо ти не впевнений у виборі відповіді, але інтуїтивно можеш надати перевагу якісь відповіді, то інтуїції треба довіряти! У цьому випадку обирай такий варіант, який, на твій погляд, має більшу вірогідність.
Перевіряй! Обов’язково залиши час для перевірки своєї роботи, хоча б для того, щоб встигнути пробігти очима відповіді і помітити явні помилки. Не переймайся! Намагайся виконати всі завдання, але пам’ятай, що на практиці це не завжди реально. Врахуй, що кількість розв’язаних завдань може виявитися достатньою для отримання хорошої оцінки.
Поради для вчителя
як допомогти учням підготуватися
до зовнішнього незалежного тестування

Під час навчання і іспитів велику роль відіграють знання та розуміння, того що треба роботи і вміння це виконувати. Тому вчителям треба більш активно впроваджувати тестові технології у систему навчання. Такі тренування дозволять учням реально підвищити тестовий бал. Ознайомившись заздалегідь з типовими з типовими конструкціями тестових завдань, учень під час іспитів практично не буде витрачати час на вивчення інструкції. Під час таких тренувань формуються відповідні психотехнічні навички саморегуляції і самоконтролю. Психотехнічні навички не лише підвищують ефективність підготовки до іспитів, але й взагалі сприяють розвитку навичок розумової роботи, вмінню мобілізувати себе у складній ситуації, оволодіти власними емоціями.
Важливість репетицій полягає ще й в тому, що у психології відомий такий факт: коли запам’ятовування інформації і її відтворення відбуваються у подібних умовах, то відтворення буде більш успішним.
Педагоги, зазвичай, пояснюють провал на іспитах низьким рівнем знань учня. Але хвилювання і тривога в ситуації іспитів можуть бути ще більшими ворогами, ніж недостатнє знання матеріалу. Впевненість у собі – це дуже складний феномен, який неможливо сформувати за час, що залишився до іспитів. Для цього необхідні довготривалі психологічні тренінги і спеціальні консультації з батьками. Але педагог має можливість навчити учня справлятися з зайвим хвилюванням при підготовці до іспитів. Для цього необхідно дотримуватися деяких порад.
1. Якщо перед іспитом учень постійно думає і говорить про невдачу, порадьте йому намагатися не думати про погане. Дійсно, це буде важко. Опишіть йому картину майбутньої легкої і впевненої відповіді. Нехай він частіше сам уявляє собі образ «бажаного майбутнього» у всіх подробицях – як він, хвилюючись, заходить до класу, сідає на місце. І тут страх пропадає, всі думки ясні, відповіді чіткі. Розкажіть учням, як ви оцінюєте їхні думки про можливі невдачі – вони не тільки заважають готуватися до іспитів, створюючи постійну напругу, але й дозволяють учневі готуватися будь-як, адже все рівно попереду очікує невдача.
2. Якщо хвилювання все ж таки не покидає випускника, запропонуйте йому прийом, що називається «доведення до абсурду». Головне завдання – найсильніше налякати себе. Добре робити це удвох – налякайте один одного найсильніше. Цей прийом обов’язково приведе вас до думки, що боятися насправді нема чого і не все так жахливо. Доречі, якщо старшокласник вражає вас кам’яним спокоєм, це не так вже й добре. Відсутність невеличкого хвилювання на іспиті часто заважає досягти максимального результату.
3. Якщо учень сприймає екзаменаторів (інструкторів), як власних ворогів, нічого путнього з цього не вийде. Поговоріть з песимістом, поясніть йому, що навіть коли інструктор видається похмурим і непривітним – можливо він просто демонструє свою суворість, об’єктивність і безпристрасність.
4. Згадайте, як ви самі готувалися до іспитів. Якщо ви маєте якісь цікаві прийоми засвоєння знань, обов’язково поділіться ними зі своїми учнями. Непогано обговорити ці питання на методичному об’єднанні. Можливо, ви зможете створити для ваших випускників своєрідний банк прийомів засвоєння знань.
5. При підготовці до іспитів використовуйте опорні конспекти. Опорний конспект – це завжди схема матеріалу. Розробіть разом з учнями систему умовних позначок і не жалійте часу на оформлення конспекту – на великому аркуші, на дошці. Старшокласники добре засвоюють зміст матеріалу через таку нескладну і приємну для них діяльність.
6. Розслаблення зменшує внутрішнє хвилювання, покращує увагу та пам’ять. Для розслаблення і зняття напруги добре підходять дихальні вправи і аутогенне тренування. Для початку засвойте ці вправи самі (вони вам стануть у пригоді), а потім позаймайтеся цим з учнями. Включайте ці вправи у структуру уроку, використовуйте для настрою класу перед контрольними роботами.
Ритмічне чотирьохфазне дихання
Для виконання цієї вправи достатньо зручно сісти, випрямитися і покласти розслаблені руки на коліна.
Перша фаза (4-6 секунд). Глибокий вдих через ніс. Повільно підніміть руки до рівня грудей долонями уперед. Зосередьте свою увагу у центрі долонею і відчуйте сконцентроване тепло (відчуття «гарячої монетки»).
Друга фаза (2-3 секунди). Затримка дихання.
Третя фаза (4-6 секунд). Сильний глибокий вдих через рот. Видихаючи, намалюйте перед собою вертикальні хвилі прямими руками (на екзамені краще обійтися без розмахування руками).
Четверта фаза (2-3 секунди). Затримка дихання.
Дихайте таким чином не більше 2-3 хвилин.
Аутогенне тренування
Сядьте зручно. Заплющить очі. Спина пряма, руки лежать на колінах. Зосередьтесь на формулі «я спокійний». Думки відганяти не треба, оскільки це викликає додаткову напругу, дозвольте їм пропливати, як хмаринки у небі.
Подумки повторіть 5-6 разів: «права рука важка».
Потім повторіть попередню формулу «я спокійний».
Далі знову 5-6 разів подумки промовте формулу «ліва рука важка».
Знову повторіть подумки: «Я спокійний, я готовий, я зібраний і впевнений в успіху!»
Для того, щоб привести тіло у попередній стан, стисніть кулаки і розплющить очі , зробивши глибокий вдих і видих.

Пам’ятка для випускників
Як підготуватися до іспитів

Іспити – це процес багатокомпонентний і складний, де кожна складова успіху просто не замінна. Психологічна готовність до іспитів так само важлива, як і володіння знаннями з предмету.
Підготовка до іспитів
- Спочатку підготуй місце для занять: прибери зі столу все зайве, зручно розташуй підручники, посібники, зошити тощо.
- Можна до інтер’єру кімнати ввести жовтий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Для цього буває достатньо картинки у цих тонах або естампу.
- Склади план підготовки. Для початку визнач, хто ти «жайворонок» або «сова», і, у залежності від цього, максимально використовуй вранішні або вечірні години. Складаючи план на кожен день підготовки, треба чітко визначити, що саме сьогодні буде вивчатися. Не взагалі «трошки повчуся», а конкретно, які саме розділи і тему будуть пройдені.
- Розпочни з найважчого – з того розділу, який знаєш найгірше. Але, якщо тобі важко «розкачатися», розпочни з того матеріалу, який для тебе більш цікавий і приємний. Можливо, поступово ти увійдеш у ритм.
- Чергуй заняття і відпочинок. Наприклад, 40 хвилин занять, потім 10 хвилин – перерва. У цей час можна помити посуд, полити квіти, прийняти душ тощо.
- Не треба прагнути до того, щоб прочитати і запам’ятати весь підручник. Корисно структурувати матеріал за рахунок складання планів, схем, при чому, бажано, на папері. Плани корисні ще й тому, що їх добре використовувати під час короткого повторення матеріалу.
- Виконуй якнайбільше надрукованих тестів з цього предмету. Ці тренування дозволять тобі ознайомитися з конструкціями тестових завдань.
- Тренуйся з секундоміром у руках, фіксуй час виконання тестів (на завдання у частині А у середньому йде по 2 хвилини).
- Готуючись до іспитів ніколи не думай про те, що не впораєшся, а, навпаки, подумки змальовуй картину тріумфу.
- Залиш один день перед іспитами для того, щоб знову повторити всі плани відповідей, ще раз зупинитися на найважчих питаннях.
Напередодні іспитів
- Багато хто вважає: для того, щоб підготуватися до іспитів не вистачає однієї, останньої перед ними ночі. Це неправильно. Ти вже втомився, і не треба себе перевантажувати. Навпаки, з вечора перестань готуватися, прийми душ, сходи на прогулянку. Виспись якнайкраще, щоб прокинутися відпочивши, з відчуттям свіжості, здоров’я, сили.
- До місця складання іспиту треба з’явитися без запізнень, краще за півгодини до початку тестування. З собою треба мати паспорт, запрошення і дві ручки чорного кольору.
- Подбай про зручний одяг. У класі, де складають іспит, може бути холодно чи, навпаки, жарко. А тобі доведеться сидіти там три години.

Способи впливу на передекзаменаційне хвилювання
При вираженому синдромі хвилювання доцільно використовувати метод систематичної десенситизації (СД) Вольпе (вільне визначення способу знечутливення до стимулів страху). Цей метод має кращі результати при застосуванні до учнів з добрими навчальними навичками, тобто до дітей з розвиненими соціально значимими мотивами. Провідними видами тривожності в таких учнів є страх невідповідності сподіванням оточуючих і фрустрація неможливості самовираження
Складовими частинами методу СД є:
А) розслаблення в формі аутогенного тренування Шультца;
Б) ієр. архічна презентація ситуації страху;
В) власне десенситизація з повторюваним уявленням окремих моментів ієрархії страху в установленому перед тим стані розслаблення.
Оскільки страх і напруження є основними елементами хвилювання, даний метод є досить ефективним для одно часового їх подолання. Метод дає тривалі результати. Особливо ефективно застосування СД при презентації минулих переживань. Вона не тільки вдвічі знижує хвилювання, а й впливає на страх, як особистісну рису. Суттєвим недоліком методу є те, що разом з навчанням прийомам АТ він потребує 2-3 місяців регулярної роботи, а також здійснюється в індивідуальній терапії або в невеличких групах.
Систематична десенситизація спирається на теорію навчання і теорію замовлення, причому насамперед на взаємне пригнічення одних реакцій іншими через їх несумісність. У цьому випадку застосовується розслаблення несумісне зі страхом.

Методи нейролінгвістичного програмування застосовуються здебільш у кризових ситуаціях, враховуючи їх ефективність і нетривалість дії. Один з таких методів – позитивне якоріння. Учневі пропонують згадати ситуацію, коли він відчував піднесення, впевненість у своїх силах, радість. Цю ситуацію треба пережити в усіх модальностях (візуальній, аудиальній, кінестетичній). Відчуття які при цьому виникають пропонують запам’ятати і згадувати у ситуаціях хвилювання.

Позитивну роль можуть відігравати психологічні консультації передусім там, де хвилювання пов’язане з недостатнім оволодінням навичками навчання. Учням пропонують проаналізувати свої навички самостійної навчальної діяльності, потім знайомлять з ефективними методами організації діяльності і прийомами активізації. Але самі лише описи ефективних методів не дають належних результатів. Велике значення має переконання на власному досліді у діяльності методу. Тому заняття такого типу будуються циклами. Велике значення приділяється обговоренню набутих результатів.